Юрій Дюг (Yuriy Dyug)

Губернатор Рівненщини обходить область пішки?

dyug — Sat, 12 May 2012 11:01:49 GMT

Дива у рівненькій владі не закінчується ніколи. Черговим предметом гордості діяльності наших посадовців стали транспорті витрати керівництва Рівненської ОДА. Виявляються у 2011 році на поїздки по області губернатор із заступниками не витратили ні копійки. Таке досягнення замовчувати не можна тому читаємо далі.

Під час підготовки блогів про закупівлю телевізорів для системи зв’язку відеоконференція почув наступну тезу - "Така система допоможе зекономити транспорті витрати на поїздки по області керівників". Система коштує 340 тисяч гривень. А скільки ж витрачають на поїздки керівники різних рівнів. Щоб на хлопський розум зрозуміти в чому полягає економія.

Тому звернувся до обласної адміністрації з інформаційним запитом, де попросив уточнити:

1. Скільки коштів було витрачено в 2011 році на організацію та проведення робочих поїздок в межах Рівненської області голови Рівненської обласної державної адміністрації та його заступників?

2. Скільки коштів було витрачено в 2011 році на організацію та проведення робочих поїздок за межі Рівненської області голови Рівненської обласної державної адміністрації та його заступників?

Аналогічні запити відправив і у кілька районних адміністрацій. Відповідно за вказаними у на офіційних джерелах електронними адресами для запитів про доступ до публічної інформації. Зокрема нетрями Інтернету ще 26 січня листи полетіли у Костопільську, Сарненську, Острьзьку, Дубровицьку РДА. Забіжу на перед і скажу. Відповіли тільки в Костопільскій РДА. Працівники решти адміністрації або нічого про закон "Про доступ до публічної інформації" не чули, або й взагалі інтернетом користуватись не вмію. Відповідь не надійшла навіть за місяць. Це тема окремого матеріалу.

А от відповідь з Рівненської обласної адміністрації за підписом Андрія Лавренчука відверто шокувала. Цитую:

"На ваш запит від 26 січня 2012 року щодо витрачання коштів на організацію робочих поїздок керівництва Рівненської обласної державної адміністрації інформуємо:

1: На організацію та проведення робочих поїздок в межах Рівненської області голови Рівненської обласної державної адміністрації та його заступників обласною державною адміністрацію в 2011 році кошти не витрачалась.

2. На організацію та проведення робочих поїздок за межі Рівненської області головою Рівненської обласної державної адміністрації та його заступників обласною державною адміністрацію в 2011 році витрачено коштів у сумі 9 223,74 гривня."

"Любиш кататись? - Люби і катайся" - каже народне прислів’я. О це так, економія! Це то при теперішній вартості бензину і розмірах області.Чому ж мовчать усі ЗМІ?!

Шкода, що працівники губернатора не поділились секретом успішної економії… Розкажіть, благаю. Про це можна лише здогадуватися. Можливо губернатор обходить області пішки, або на велосипеді, або автостопом? Це ж модно і по-європейському.

Це в той час як інші вертолітні майданчики будують…

Пишіть в коментарях, хто бачив губернатора таким, обов’язково розміщуватиме такі свідчення. Це ж стане прикладом для усіх службовців.

Цікаво, що навіть у районах чиновники без цього чудодійного секрету економії змушені тратити більше коштів ніж губернатор. Зокрема у відповіді на запит голова Костопільскої РДА Сергій Коваль зазначив:

"Для придбання паливно-мастильних матеріалів в 2011 році Костопільській районній державній адміністрації виділено кошти в сумі 13720 гривень. Відшкодовано в минулому році голові райдержадміністрації та його заступникам витрати на відрядження в сумі 400 гривень".

Не таким економним виявився і голова обласної ради. Це якщо судити з відповіді на запит, яку в обласній раді готували майже місяць. Цитую:

"В частині інформаційного запиту, що стосується витрачених коштів в 2011 році на організацію та проведення робочих поїздок в межах Рівненської області голови Рівненської обласної ради та його заступників повідомляємо, що на оплату відрядних було використано 1050 грн. 00 коп., на пальне (з 1 січня по 31 березня 2011 року) - 5125 грн. 43 коп.

Що стосується витрачених коштів в 2011 році на організацію та проведення робочих поїздок за межі Рівненської області голови Рівненської обласної ради та його заступників зазначаємо, що на оплату відрядних було використано 13609 грн. 69 коп., на пальне (з 1 січня по 31 березня 2011 року) - 37757 грн. 11 коп.

З 1 квітня 2011 року транспортне обслуговування Рівненської обласної ради відповідно до договору від 31 березня 2011 року № 39 здійснює комунальне підприємство «Автобаза» Рівненської обласної ради."

Отака от математика. Голі цифри. А ще цікавіше, що цьогоріч такої економії очікувати не варто. Адже ще в січні скрізь про пролунала інформація:

"Рівненська облдержадміністрація 13 січня за результатами тендеру уклала угоду з КП "Автобаза" Рівненської облради на послуги з транспортного обслуговування апарату ОДА в 2012 році вартістю 1,78 млн грн. Про це повідомляється в "Віснику державних закупівель".

Можливо, то підступні підлеглі так неекономно кататимуться? Чи хтось дурня клеїть, чи намагається з інших зробити…. Розсудіть нас читачі, бо в мене не так багато інтелекту, щоб робити висновки.

Остання путь для мера

dyug — Sat, 12 May 2012 11:01:10 GMT

У нашому місті відбувається не ремонт доріг, а направлені диверсії Самі судіть, що треба робити з тими хто так робити дороги? Що робити з тими, які спокійно за тим спостерігають? А щоб зробили з цією братією німці?

Ці фото я особисто зробив на вулиці Соборній в районі Пивзаводу. Його комунальники гарненько клали взимку, місяці два тому. Ще зима не закінчилась, а він уже руйнується. Уже!!!

Скажете, що це лише другий шар і третій буде міцніший… Такими темпами поки прийде черга класти третій, то другий зруйнується. Адже за нормами навіть ямковий ремонт може починати приблизно в квітні! А це ще два місяці. І це за умови якщо будуть гроші?

Я не буду аналізувати, що і по чім сталось. А ще не буду говорити, яким макаром асфальт кладуть прямо в сніг? Бо мер і губернатор не тільки спокійно за цим спостерігають, а й безсоромно роблять вигляд повної безпорадності. Ну просто не мер, а так дядько якийсь сторонній. Прийшов в кріселко зручне посидіти. Якщо що – нічому не винний. Янгол з крильцями. Який примовляє: "Ну, гроші пришли, треба закопати, бо більше з Києва не дадуть… як не закопаємо."

А чиї то гроші? Не наші з вами гроші, наші податки! Не встигаєте використати на дороги — використайте на щось інше. У нашому бюджеті так дірок – "латай не перелатаєш". Проте хто цим переймається? Це з нашої мовчазної згоди "наймані робітники та керівники" проводять ці диверсії. Чи стерпіли б, коли у вас на подвір'ї приватного будинку робітники так халтурили? А хіба вулиця вже на іншій планеті? Чому тут терпіти? Щоб зробили за такі дороги зі своїми керівниками німці? Звільнення, певно, здалось би найменшим покаранням. І таке будівництво шляхів стало б для будь-якого мера останнім. Останнім шляхом… з посади.

Чомусь коли бачу все це, то згадує слова солдата Кулі з фільму "ДМБ" про підшивання підкоміника до комірця: "Тому кто это придумал - нужно в голову гвозь забить…"

Хто у владній адміністрації господар ?

dyug — Sat, 12 May 2012 11:00:37 GMT

У Рівному виростає структура не згірш славнозвісної "ДУСі". Питання діяльності КП "Управління майновим комплексом" обласної ради ми лише трішки зачепили під час написання блогу про системи відеозв’язку в приміщенні Рівненської облдержадміністрації. Дивує схема роботи підприємства та відповіді на інформаційні запити. Про це нижче.

Як я вже писав раніше каменем спотикання стала поява нових телевізорів в кабінеті №601 в приміщенні обласної адміністрації та ради за адресою майдан Просвіти, 1. У підсумку відправив три інформаційні запити: обласній адміністрації, раді та КП "Управління майновим комплексом". Як вже повідомляв на час написання попереднього блогу отримав лише дві відповіді. Причому обласна адміністрація завбачливо надіслала лист пошту, у якому і містилась повна відповідь. А відповіді від "Управління майновим комплексом" так і не дочекався.

Танцювати мені випало в понеділок, 30 січня. Саме тоді отримав листа від КП. Хоча в себе листа вони датували 23 січня. Дивно якось працює пошта, коли лист через дві вулиці у місті йде 7 днів. У ОДА листи доходять до адресатів значно швидше. Але хай… Цікавим виявився його зміст.

Кому не ліньки, то почитайте це епістолярно-юридичний шедевр та зважте на виділені фрагменти. Цитую:

"На Ваш інформаційний запит від 17.01.2012 р., який отриманий 18.01.2012 р., комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради повідомляє наступне.

Питання порушені у інформаційному запиті нажаль не належать до публічної інформації, яка відома комунальному підприємству «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради, тому наше підприємство не є належним суб'єктом владних повноважень якому володіє або розпоряджається публічною інформацією, щодо надання якої є відповідний запит. Рухоме майно, зазначене у вашому запиті, на балансі комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради не перебуває. Тому надати обґрунтовані та об'єктивні відповіді на Ваші питання, нажаль немає можливості.

Крім того, нагадуємо, що визначення публічної інформації, яке зазначено у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. В свою чергу визначення терміна «суб'єкт владних повноважень» надається у ст. З Кодексу Адміністративного Судочинства України, яким передбачено, що суб'єкт владних повноважень — орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тому відповідно до ст. З КАС України, ст. 13. ч.І Закону України «Про доступ до публічної інформації» комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради не є суб'єктом владних повноважень або розпорядником інформації.

Тому в результаті діяльності нашого підприємства не було створено публічної інформації, яка має бути надана за запитом щодо доступу до публічної інформації від 17.01.2012 р.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. З КАС України, ст.ст. 1, 13 ч.І, ч.І п.1 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Ваш запит не підлягає задоволенню.

Рекомендуємо звернутись з відповідним запитом до належного суб'єкта владних повноважень або іншого розпорядника публічної інформації.

Пахомов О.М. - юрисконсульт - посадова особа, відповідальна за розгляд запиту.

Дана відмова може бути оскаржена до суду відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України."

Дивні речі, коли ні обласна рада, ні підзвітне їй підприємство не знає, що встановлюють, або роблять приміщенні на майдані Просвіти, 1. Коли рада володіє будинком, а підприємство - керує. Якась не господарська непоінформованість чи непублічність… все ж відбувається на території в декілька десятків квадратних метрів… Хто зна. Тим паче не зрозуміло навіщо були мучити юриста і писати таку довго відповідь… Обласна рада ж написала простіше — "нічого не робили".

Що відбувається в будинку живуть декілька хазяїв, коли перегорає лампочка. Вони сидять і тицяють одне на одного пальцями по колу. Комунальна квартира якась… "Телевізори дома стоять, а чиї вони ми не знаємо. І хто знає не знаємо."

А в будівлі за адресою майдан Просвіти, 1 живе єдиний господар, який точно знає, хто і за що відповідальний і кому ту лампочку замінювати? Чи лампочка на балансі в одного, а цоколь в іншого?

Тож поки, що до загадкового КП "Управління майновим комплексом" більше запитань ніж відповідей.

"Все інше додумайте самі," — вчить нас Президент України Віктор Янукович.

Далі буде…

Бурштинові мародери державного масштабу

dyug — Sat, 12 May 2012 11:00:03 GMT

Небажанням влади врегулювати видобуток бурштину на Рівненщині та в країні — віддзеркалення пріоритетів роботи державної машини. Де на першому місці аж ніяк не екологія, розвиток галузі чи доля місцевого населення. Тут важливі стратегічні інтереси олігархів та великих бізнес структур. Але вони зайняті "приватизацією" заводів та комбінатів. Тому до закону про бурштин "під себе" ще руки не дійшли….

"Рівненщина – бурштиновий край" – гарна мрія чи стратегічний інтерес у головах Миколи Шершуна, Віктора Матчука, Василя Берташа… Ще віднедавна одного з натхненних популяризаторів бурштинової теми – Олексія Губанова. Коментувати в нашому "невеличкому селі та області" мотиви активності вищеперерахованих не варто. Їх багато. Поки що ця ідея засіла лише у їх головах та ще декількох причепних до цього бізнесу людей. Там "унизу" в північних районах бурштиновим брендом не переймаються, його просто копають незаконно. Немає бажання займатись бурштином і "вгорі" на державному рівні. Не до того зараз.

Ситуація могла зрушити з мертвої точки ще восени 2010 року, коли нардеп Микола Шершун ініціював ухвалення закону про бурштин. Тоді його підтримали депутати від опозиції та більшості. Навіть президент обіцявся підписати.

Закон визначає основні правові, економічні, організаційні та екологічні засади відносин та діяльності, пов´язані з особливостями користування надрами для видобутку бурштину-сирцю, а також з реалізацією, зберіганням, перевезенням, та обробкою бурштину-сирцю на території України і таке інше.

А найголовніше — згідно з документом, фізичні та юридичні особи можуть подавати заявки на розробку бурштиноносних надр, які не мають промислового значення.

Проте вже за місяць президент передумав і ветував закон. Мовляв треба в ситуації розібратися і забезпечити кращу охорону довкілля. Депутати сперечатись з гарантом не стали і закон скасували.

Немає закону — немає офіційного видобутку сонячного каменю, а отже й ринку. Дозвіл на промисловий видобуток має лише "Бурштин України". А ще одна приватна компанія. Втім, і вона приступила до розвідки і видобутку бурштину, бо не може зібрати дозволи. Який вже тут бурштиновий край. - Коли офіційно на Рівненщині видобутого бурштину майже немає. Отаке от словянське чудо. Навіть коли в руках тримаєте бурштин – пам’ятайте його немає. Офіційно.

Тому натхненники популяризації "Бурштинового краю" і самі розуміють легкий присмак утопічності цієї ідеї.

Логічне запитання, чому ніхто нічого не змінює? Схожих проблем в нашій держава багато. І вирішити їх може вольова, і хоч трішки безкорислива людина. Прийнамні, яка не хочу згребти абсолютно все під себе. Чому ж зарубали закон, який дозволяв хоч якось упорядкувати той безлад з миттям бурштину. Питання екології - то лише прикриття. Адже запустити законно в цю сферу мілких підприємців – виключити будь-які важелі впливу на сферу. А отже можливість на ній заробити. А хлопці з великими гаманцями і самі ласі до цього бізнесу. Тільки зараз зайняті меткомбінатами, шахтами, заводами та енергетичними компаніями. Не все ще приватизовано і переведено в їхню власність. Як тільки закінчать - можна буде і за бурштин взятись.

Під гаслом захисту екології віддати родовища тільки великим компаніям. Мовляв, їх легше контролювати ніж натовп копачів. І купити такі ліцензії зможуть тільки компанії з грошами заробленими в промисловості. Але це коли руки дійдуть…

А тим часом хай на бурштинових копальнях панує безлад і беззаконня, як в папуасі, або на золотих копальнях на Алясці в 19 столітті. Безправних мілких мародерів легко порозганяти, посадити заграти. Тим самим розчисти дорогу великим мародерам, тренованих на фабриках, заводах і параходах…

А вирішити проблему по закону за прикладом інших країн… Слабо віриться. Принаймні не зараз і не з такими "рішалами".

Нормально ненормально кохати?

dyug — Sat, 12 May 2012 10:58:55 GMT

Щойно повернувся з перегляду вистави "Ненормальна" у рівненському драмтеатрі. Непересічна вистава. Не варто описувати перипетії. Проте враження справила. Швидше навіть примусила задуматись про своє. Минуле чи майбутнє... Байдуже.

Чи є у кохання межа? Як виміряти рівень закоханості, коли коли емоції цівками поту стікають з гарячого лоба, пристрасть жагучими поцілунками впивається у вуста, жага тісними обіймами пестить тіло. А думки... Думки, мов торнадо здіймаються до самих хмар. Тоді коли треба йти, а хочеться залитись, коли не можна хотіти, а хотіти хочеться. Коли ти перестаєш бути собою - перетворюєшся в клубок оголених нервів, емоцій, переживань та заборон.

Коли ти розумієш щоб буде смертельно боляче. Ріжеш скальпелем власних бажань серце. Своє серце. Ти сам, з власної волі розмальовуєш його шрамами. Хочеш написати ім'я коханої, затримати їх хоч так біля себе. І байдуже, що вирізати його звідти можна буде тільки з серцем. Тоді коли навіть розумієш, що нічого не вийде.

Час біжить стрімко невпинно, хоч спогади про кожну хвилину разом залишаються вічністю. А вона... вона обов'язково піде і не тому, що вона безсердечне стерво. Вона найкраща, для тебе. І ти для неї... Але вона піде... Бо так не буває в світі. Такі безжальні закони всесвіту. Не можуть почуття горіти шаленим вогнем вічно, не може така пристрасть руйнувати душі вічно...

І ось все... Твій маленький рай - твоє особисте пекло. Твій апокаліпсис. Чи варто жити? Чи може зранене серце пережити це знову?...

Зможе, так було і так буде.. Не вперше і не востанне....

Цього ти найбільше хочеш. Цього ти найбільше боїшся...

Бо не вмієш кохати нормально...

Чим "калашников" краще за інтернет-троллінг

dyug — Sat, 12 May 2012 10:56:24 GMT

Сьогодні кожен сам за себе. Кожен герой в інтернеті, в коментарях. А завтра? У кого буде відвага, навички, досвід захистити рідних та друзів у житті… Тоді коли настане час виявити себе на ділі.

Ось невдовзі ефемерне свято – День захисника вітчизни. 23 лютого і справді свято – тільки для військовослужбовців Червоної армії. А зараз у нас 21 рік як ні червоної армії нема, ні союзу, а далі й захисників може не виявитись. Чи варто відзначати це свято? Справа кожного.

Я думаю не час для святкувань. Всі давно втратили грунт під ногами від безпечного життя. Де поділись популярні секції туризму, стрільби, парашутизму, бойових мистецтв? Скільки юнаків зараз мають замету бути спортивним і здоровим воїном? Хто дбає за перспективу підготовки захисників???

Кожен сам за себе… Хочеш йди в спортивну секцію чи інші громадські організації, жертвуй вільним часом, відмовляйся від "потусіть" і "побухать". Бо коли прийде ворог, будь то іноземець, солдат, армії, бандит… Він буде змагатись з тобою в тому хто більше вип'є, викурить і краще затанцює. А потім гостинно попросить в тебе нічліг і грошей позичити. Та навіть зовнішніх ворогів не треба, з нашою ситуацією в державі.

Сам був свідком коли команда професійних ентузіастів-пейболістів "розстрілювала" кадрових військових розвідників. Це так до слова. Проте, що одна людина на в поді не воїн.

Кожен сам обирає до чого йому готуватись. А мудрість каже: "Хочеш миру – готуйся до війни".

Я не буду робити великого захисника чи крутого хлопця. Це не так. Але у вільний час намагаюсь якомога частіше займатися спортом, по можливості брати участь змаганнях пейнболу та страйкболу, Лазертагу (одного разу на змаганнях навіть ногу зламав :) ). Ну і звичайно не гребую можливістю постріляти в тирі. Або й з реальної бойової зброї на полігоні. Так не раз тримав у руках ПМ, "Форт", "Стечкін", АК-47, АКМ, СВД.

До речі дякую рівненським військовим за можливість до Дня захисника вітчизни оновити навички стрільби.

Як підсумок. Принаймні мені не буде соромно за те, що витратив час на "срач в коментарях в інтернеті", а провів час цікаво і корисно. Хто зна що буде далі. Живемо є в часи перемін…

Кровна традиція

dyug — Sat, 12 May 2012 10:55:46 GMT

Не знаю, хто з чого почав відзначати День Захисника вітчизни, я ж вирішив зробити все по-своєму. Ще 8:30 пішов на станцію переливання крові. Здати кров. Таку традицію з друзями практикуємо вже другий рік. От і все святкування на сьогодні.

Власне, здаю кров уже раз 6 чи 7. Точно не рахував. Після другого разу не страшно. Все так само просто, як поснідати зранку. Які в мене на то причини?

1. Мені не шкода крові. Слава Богу гемоглобін зашкалює.

2. Вона справді потрібна хворим. І, можливо, не у всіх є родичі, які в критичний момент зможу її здати. Гостроту цього я зрозумів коли, сам кілька років тому несподівано потрапив до траматології.

3. Здавати кров корисно, організм її оновлює. Відчуваєш прилив сил.

4. Якщо є такі ж друзі готові стати донорами, то здача крові перетвюється на хороший привід для зустрічі. Це все ж краще, ніж зустрітись за пляшкою пива.

5. І зрештою для цього привід не потрібний.

Випереджаю ваші коментарі. Я пишу про це на власному прикладі і буду писати, незалежно від того подобається вам це чи ні. Буду робити і писати, доки не скажуть – "Досить, донорів у нас вистачає".

Арифметика Хомка

dyug — Sat, 12 May 2012 10:55:12 GMT

Сьогодні зранку настрій підняли працівники мера Рівного Володимира Хомка. На ранок вони зрозуміли, що для ухвалення рішення міськвиконкому про подорожчання проїзду в тролейбусах не вистачило голосів. Цікаво, що напередодні всі присутні були переконані, що рішення пройшло. Питання, хто правий: рахівники заднім числом чи добрий десяток пар очей та вух?

Взагалі-то не збирався зайвий раз зачіпати міську владу. Не хотілось засмучувати Володимира Хомка, надто вже чутливо він ставиться до критичних матеріалів. Але тут міські чиновники "нарвались" самотужки….

На вчорашньому засіданні міськвиконкому голосували питання про збільшення вартості проїзду в тролейбусі з гривні до 1,25 гривні. Аргументи повторювати не буду. Цікаво інше. Члени міськвиконкому голосують руками і сидять за овальним столом. Чудово видно, хто і як голосує. Через це в тому, що рішення прийнято – не сумнівався ніхто. Чиновники після цього активно прокоментували підвищення пресі та телебаченню. А ті зробили сюжети та газетні статті. Місто заснуло…

Місто прокинулось… Як грім серед ясного неба від прес-служби міськради прийшло повідомлення, що рішення не прийнято. Що, звідки, як, коли? Почали з'ясовувати. Виявляється і начальник управління транспорту теж сильно здивувався від такого гостросюжетного повороту подій. Керівник тролейбусників — "без коментарів".

Як пояснили у прес-службі – "міський голова не говорив фрази "рішення прийнято", а одразу перейшов до іншого питання. А всі присутні на виконкомі (чоловік з 20) його неправильно зрозуміли. А голоси лічила комісія (виваляється – така є), дві тітоньки вирахували, що для прийняття рішення не вистачило одного голосу.

Рівнянам радіти не варто, рішення ухвалять на наступному засіданні. Виникає питання, що це було?

Зазвичай на таких засіданнях мер не чекає рішення лічильної комісії, а сам перелічує півтора десятка рук і каже вердикт. Тим паче у такому важливому питанні. Можливо, цього разу арифметика мера забоїла? Чому ж були змушені після (!) засідання вернутися до послуг лічильної комісії? Для чого був цей запізнілий перерахунок голосів? Чи, можливо, лічильна комісія забула порахувати голос самого мера? Чи в тій комісії завівся новий послідовник Ківалова? Попахує закулісними комбінаціями в стилі чинного мера. Ну слабо віриться, що кілька десятків помилились одразу. Як думаєте?

Юрій ДЮГ.

Хто "пригріє" секретаря Рівнеради"?

dyug — Sat, 12 May 2012 10:54:10 GMT

Коли на останньому засіданні Рівнеради депутати створили аморфне утворення - фракцію "Рівне", у мене прокинулось відчуття дежавю. Якщо зважити всі обставини та перебіг подій… Щось схоже ми вже бачили в 2004 році.

Одразу перепрошую за неточності у фактах, але не цьому сіль. Давайте пригадаємо хронологічно події, які відбувались в Рівненській міській ради з 2004 року.

Саме тоді у раді існувала промерська фракція "Наше місто". Нагадаю, тоді вибори до місцевих рад відбудувались виключно за мажоритарним принципом. Тому не один рік лояльних до Віктора Чайки депутатів об’єднувала сама фракція "Наше місто". Секретарем ради тоді був Андрій Грещук. А мером - авторитарний і харизматичний Чайка.

Всі змінилось під час перебігу президентських виборів. Тоді мало не кожного чиновника звинувачували в фальсифікаціях. Одного вечора під час початку Помаранчевої революції розгніваний натовп та опозиційні депутати цапом-відбувайлом місцевого масштабу обрали саме секретаря ради. Пан Грещук в один вечір у приміщенні ПДМу позбувся теплих депутатських перспектив на майбутнє. Кажуть, тоді всі вирішили, що найкраще з роллю "крайнього" впорається саме Андрій Васильович.

Формально Грещук залишився навіть в міськвиконкомі… радником. Так сидів Грешук до 2007 року. Коли його прилаштували вже на посаду директора міського центру зайнятості. За той час він встиг охреститись у Тимошенківську віру.

Час минав. Хвороба, а потім і смерть Чайки все змінили. В крісло мера прийшов теж авторитарний, але менш авторитетний і харизматичний Володимир Хомко. Який захотів не руйнуючи одним махом команду попередника, виліпити підкилимними інтригами свою. Однак тихий саботаж чиновників та відсутність підтримки серед різнопартійних фракцій не сприяли встановленню авторитарної влади міського голови.

Після виборів 2010 все у Хомка з’явилась своя фракція у раді, але це теж ніби не дуже грало на користь мера. І тут виплив… Андрій Грещук. Його разом з палким опозиціонером Анатолієм Чугуєвцем переманили на свою сторону промерські сили.

І ось зараз у 2012 лояльні до мера депутати вирішили створити фракцію "Рівне", що за змістом дуже схоже на "Наше місто". Всі учасники "Рівного" зі скандалами покинули свої політ-проекти - Василь Власенко (Сильна Україна), Святослав Євтушенко (УДАР), Анатолій Чугуєвець і Андрій Грещук (Батькувщина), Тарас Максименко і Василь Харковець (Фронт змін) та усі депутати промерського «Всеукраїнського патріотичного союзу».

А тепер про де жавю. Як і в 2004, країною кермує Янукович з Азаровим, в області кермує Берташ (тоді був першим замом Сороки), у місті - фракція "Рівне", Грещук - секретар. І знову скоро вибори…

А ще народ так само незадоволений владою, політики і журналісти - тиском, Україна в міжнародній ізоляції…

Решту як каже наш президент: "Додумайте самі…".

От тільки хочеться поцікавитись в Андрія Васильовича, чи знайшов він роботу на випадок того, якщо Хомко, так само як і колись Чайка, у важкий момент довірить йому роль "крайнього"...

Чому зло треба бити в морду

dyug — Sat, 12 May 2012 10:53:44 GMT

Мене не залишив байдужим блог Сергія Терентьєва. Але байдужість і бездіяльність — не менший гріх, ніж вбивство. Звичайно, жертовність і прощення має бути. Але після встановлення справедливості, покарання, та покаяння. Кожному має воздатись по заслугах. Тут і зараз.

Не буду брехати, ніколи не був надто віруючою людиною. Принаймні в розумінні церкви. Не надто слідкую за дотриманням усіх канонів. І не так важливо чому. Можливо, тому що для спілкування з Всевишнім мені не потрібні посередники. Якщо він, звісно, мене чує :). Це я так узагальнюю. Чесно кажучи, мене не залишив байдужим блог Сергія Терентьєва. Особливо висновки. Можливо, я не зовсім правильно розумію вислів "Ударили по лівій щоці — підстав праву". Такі дії мають мати місце, тільки вони не є постійно і безапеляційно істинними. Хоча заповідей усього десять та підхід до ситуації скрізь індивідуальний.

Співчуття і жертовність — так, але справедливість має бути понад усе. Не аморфна в іншому світі, а тут, за життя. Адже і покаяння має бути тут. Ніхто не гарантує, що під час підставляння правої щоки, вбивця іншою не вбиватиме твоїх невинних дітей. Або чужих. На мою думку, така байдужість — не менший гріх, ніж вбивство. А тепер давайте все по полицях.

Нещодавно прочитав документальну книгу про Йосипа Сталіна. Не радійте, я не захопився цією особою. Навпаки жахнувся. Не його диявольському генію, а байдужості і легковажності людей, котрі дозволили йому захопити владу. Вони роздумували про гуманність, читали хоч і комуністичні та гуманні "проповіді", вірили, що тиран виправиться. А зло росло і набирало сил. Аж поки не поглинуло всіх гуманістів, а заразом десятки мільйонів життів. Допідставлялись щоки під руку, котра б'є сокирою?

Зло повинно бути покаране. У першу чергу за законами справедливості. Як визначити критерії і врівноважити чаші вагів — слідувати заповідям. А не піддаватись ще більшому злу — байдужості і слабкодухості.

"Когда изострю сверкающий меч Мой, и рука Моя приимет суд, то отмщу врагам Моим и ненавидящим Меня воздам". (Втор.32:39-42)

Цю цитату повторювали брати із непопсового фільму "Святі з Бундока", котрі нібито за проведінням Всевишнього винищують бандитів та вбивць. Я не закликаю чинити так само. Я закликаю задуматись, адже все залежить насамперед від нас. Тут і зараз. Хтось підставить щоку, хтось відвернеться від злочину. А хтось не підніме руку на вбивцю, щоб тільки не брати злочину на свою душу. Скажу, що така позиція найбільше дратує. Шкода, коли нею грішать зовні віруючі люди. За принципом — не буду вплутуватись у гріх, то потраплю до раю. Як на мене, то краще вчинити гріх і потрапити в пекло, але знати, що ти врятував одне… два, а, може, й більше життів.

Звичайно, жертовність і прощення має бути. Але після встановлення справедливості, покарання та покаяння. Кожному має воздатись по заслугах. Тут і зараз. Бо якщо ми самі не можемо навчитись жити по честі і совісті, то куди нам надіятись на Бога? Не можемо жити за заповідями, значить сліпі, глухі і недостойні. Хай священики і проповідники працюють із злочинцями, але не на волі, а під час відбуття ними справедливого покарання. Хай проходять шлях від покаяння до прощення. Тільки так, а не інакше.

А стосовно Табачника… Як там у Біблії: "Якшо частина тіла спокушає тебе і веде до гріха, відріж частину і врятуй усе тіло". А судячи з діянь цього міністра — не тільки язик його спокушає до гріховних дій. Так що не букетом треба…