Меню сайту
Категорії розділу
| як у житті [11] |
| мудрість життя [5] |
Цитати та аформизми
| [14.01.2012] | |
| №107 Як любить серцем? Коли серце воно не красу міряє. Воно сидить десь там в кутку і дулі тицяє. (73) | |
| [14.01.2012] | |
| Думка №106 (4) | |
| [14.01.2012] | |
| Думка №103 (11) | |
| [14.01.2012] | |
| Думка №102 (4) | |
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Icq та Skype
Юрій Дюг
Дюг в twitter
Пошук
Нові фото
Хтось муркнув
New Member Introduction – Happ
<b>Кракен онион линк чер
Good web page, Keep up benefic
Нallo!
Ιch bеgrüßе Frаu
Ιch bеgrüßе Frаu
Каталог статей
| Головна » Статті » проза » мудрість життя |
Літопис Творця
| - Все таки фігня ця трава, чи то кущ… Листя широке, як лопухи, тільки коли куриш, то вставляє погано. Треба листочки порізать зірочкою, як у пальми. Може хоч тоді краще дозріватимуть, - подумав Творець і затягнувся черговою самокруткою. – Ох не легке це діло бути мною. А я ж ще Головному звіти за цей місяць не здав. Підемо подивимось, що там вже натворилось. Він підійшов до квазіандронного створювача світів. Машина стояла вимкненою, темний екран не додавав оптимізму. Зазвичай за правилами світи так не створюють. Для нормального завантаження шаблона світів треба прогріти машину хоча б годину. А тут поки він курив все стояло. Забув увімкнути. Хто ж знав що він напише черговий неформатний скрипт з цікавим напоєм для жителів світів. Якби він додав його до протезіанского світу – начальство відірвало б йому голову. А от самому спробувати нову питво не завадило. Проте від її міцності горить у горлі, а на ранок тріщить голова. Він вирішив назвати його «горілка.sar» і закинув у папку своїх геніальних, але нікому не потрібних відкриттів. Ну не видаляти ж їх в кінці-кінців. - Як можна нормально працювати коли темний екран. Добре… Добре. Тільки спокійно. От для початку запишемо у лог створення цього світу: «І була темрява..» А чого? Креативно, - він увімкнув машину. Екран загорівся білим. – О! А далі запишемо: «І було світло..». Система завантажувалась, тим часом він вирішив перевірити повідомлення. На тобі! Є черговий геніальний витвір від Творця №11 - «семечкі.sar». Цікавий черговий непотріб. Скидаємо до інших аналогічних файлів. - Ну давай, миленька – завантажуйся. Мені вже за півгодини треба буде зробити вигляд, що я натужно працюю, - він вибрав, якомога коротший спосіб завантаження шаблону світу. Система зі значними перевантаженнями таки запрацювала. – А чого - нічого так. Тільки суші трохи забагато. А ну ввімкнемо деталізацію… Творець трохи придивлявся до створеного світу. Помахом маніпулятора на суші з’являлись ліси з невідомими звірушками, у морях плавали невідомі монстри. Творець повернув маніпулятор правіше. На великому острові копошились невідомі істоти. Він увімкнув пришвидшення часу. Двохногі істоти вже встигли збудувати різноманітні будівлі, створили механізми, разом збирались на різноманітних майданах. - Ранувато щось пішов апгрейд, ще логічні схеми існування в світі не виписані. Вони зараз тут такого натворять. Треба щось з цією Таландидою щось вирішути, - подумав Творець. Клікнув на гумку і стер острів. – Так краще. Тепер суші хоча б візуально в межах норми. Якраз загрузився катарсис. Зараз ми забацаємо гарного юніта. Наприклад, буде він Саддам. Треба поспішити - перекур пропускаю. Творець виділив частинку суші. Насадив рідкісних рослин і дерев, порозганяв різну звірину, що встигла на плодиться. Щоб особливо не перевантажуватися, обніс виділене місце плетеним парканом і повісив табличку «Не залазь, бо вб’є!». Ну і що, що звірина не вміє читати. Свій обов’язок він виконав. Попереджений значить озброєний. - Так-с, а ж чого ж Саддама зробити? Підходящий матеріал ще не сформувався. Будемо робить з того, що є, - сказав машині, повний впевненості Творець. Творець уважно придивися на території Сраю з підходящих матеріалів була лише велика купа лайна. Мабуть велика звірна на останок постаралась. Він зліпив кумедного чоловічка на кшталт тих, що бачив в Талантиді. - Живи, Саддам, насолоджуйся скромність буття свого. А щоб не скучав, я тобі скину пару фаликів з мого недоторканого запасу, - сказав Творець і закинув у створений світ і «семечкі»і «горілку» та інші. А сам пішов на черговий перекур. Поки Він насолоджувався черговою порцією диму, Саддам у Сраю те ж не нудьгував. Поїв фруктів та овочі. Хотів дістати кращі і зламав пару дерев. Розбив від нудьги пару каменюк - від з іскор видобув вогонь, попутно спалив чималий шмат сухої трави з листям формі зірочки. Саддам надихався диму - захотілось посміятися. Потім він забрів у глиб саду і побачив що з одного дерева сочиться цікава рідина. Сад спробував її, а потім випив пару пригоршень. Алкоголь веселив творцеве дитя і воно на радощах зробило велику кучу посеред поляни. Творець повернувся з перекуру і застав Саддама, який мирно спав в лопухах і пускав слину. - Так, не погано живеться нашому Саддаму. Як вареник в сметані, - обурився Творець. – Нагрішив тут. Треба йому кару якусь придумати. А й справді! Чого ж це він сам сумує треба йому подругу зробити. Он і купа підходяща на поляні є. Інгредієнтів у нерозвиненому світі для створення ще одного юніта, звичайно ж не вистачить. Творець знайшов блискавичний вихід. Все одно їм потім через три стадії брунькуванням розмножуватись. Він взяв у Саддама три абсолютно не потрібні кістки – з мозку, язика і ребро. Обліпив все це інгредієнтами з поляни і вийшла – Віра. Хай живуть – собі мирно. Все одно цикл повного заселення настане ще не скоро. А потім можна спокійнісінько йти пити запашний напій. Коли творець повернувся він сам здивувався тому, що відбувалось в його відсутності. Як виявилось, як тільки Єва з’явилась в новому світі – одразу внесла свою частинку порядку і гармонії. Її не влаштовували умови проживання. Ніякого комфорту і на голову не капало. Їй не сподобалось, що вони їдять, як ростуть дерева. Вона докоряла Саддаму, що він нічого не хоче робити, тільки їсть і спить. Зрештою пилянь чоловік довго не зніс і проштрикнув Віру гострою гілкою. Творець оживив Віру і спробував запусти блаженство в Сраю знову. Результат повторився знову. Так сталось і втретє. - Мда, якась Ємля! Нормальний світ з цього навряд чи вийде. З самого початку шаблон не загрузився нормально. Що ж він її так… кожен раз… Саддам, Саддам! - задумався Творець. - Треба переписати програму розмноження стираємо брунькування, зробимо новий спосіб. Хай одна людина спарується з іншою, і та народжує в муках дитину. Буде їй кара за порушення гармонії новому світі. А розмножуватимуться вони тим самим протикання тільки для цього зліпимо їм нові органи. А від процесу хай задоволення хоч якесь отримують. Ну я ж не настільки злий, щоб зробить все настільки погано. Після змін Творця у новому світі все пішло значно цікавіше. Він скинув туди все що у нього було в папці геніальних, але нікому не потрібних розробок і просто сидів і дивися на ті забави, які вирували у не так давно створеному світі. - І над чим ти так напружено працюєш? Ти ж мав два світи здати? Щось я їх не бачу? – до Творця підійшов старший по відділу. – Хороший ти працівник, вмієш робити те чого інші не можуть. Але лінуєшся і займаєшся не тим чим треба. Так що працюй, на тобі ще невиконаний план. Нісенітниця якась вийшла з Ємлею. Творець зберіг проект у папку «на виліт» і заходився працювати. Світи треба одразу створювати нормальної протезіанської моделі. Коли заради цікавості Творець знову глянув у загадковий світ – побачив: розробки, які раніше нікому не потрібні, - ефективні. Правда життя в цьому світ перетворилось на цілковиту вакханалію. - Треба трохи підчистити, - Творець скопіював представників створеної цивілізації і від форматував сушу, точніше залив її водою. – Тепер зроблю все по-іншому. Він розселив цивілізацію знову. А всі цікаві і, як виявилось, шкідливі новинки, розкидав рівномірно по майбутніх стадія розвитку. А там видно буде. Видаляти цікавий піддослідний світ Творцю не хотілось, але й на машині його залишати не можна. Знайдуть – перепаде. Він записав проект на інформаційний шарик. Хай поваляється в кишені. Коли буде час – гляне, як там і що. Цікаво все таки. Творець закинув шарик в кишеню халата, повісив його на вішалку. Робочий цикл закінчився, можна йти додому. Творцям потрібно теж відпочивати. Бо всяке трапляється, коли творці відпочивають в робочий час. Юрій ДЮГ. 15 вересня 2009 року. Браїлівка | |
| Переглядів: 1041 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
