Давненько не радував добрих критиків блогу черговим своїм «бардзописиєм». Свершилось :). Цього разу говоримо не про політику, а про добре і миле серцю. Про кіно. А точніше про нашумівший і довгожданий ще до прем’єри фільм «Ангели і демони» за книгою Дена Брауна.

Зразу скажу, що це не перший фільм, який я бачив:). Останні кільки раків дивиться фільми люблю не менше чим бокс. За свіжими прем’єрами цього року слідкую старанно. Проте все це лірика, тепер про основне. 

Про історію самого фільму і книгу відомого письменника ви вдосталь зможете знайти в «Гуглі». Нічого нового тут звісно не додасиш. Я не є прихильником книжок Брауна, навіть жодної не бачив. Проте поважати автора варто. Хоча б за те що він чітко усвідомив, де можна «скосити бабла по-крупному». Книжок, а тим паче фільмів, на таку тематику ой як не вистачає. Бойовиків і комедій – прорва, а пригодницьких детективів про Ватиканські таємниці – катма. А Ватикан кладязь таємниць, так варто очікувати на фільми-продовження пригод Роберта Ленгдона. 

Окремий респект Брауну, за те що не полінувався вивчити купу літератури і вся ця історія не виглядає чиєюсь не підтвердженою фактами фантазією. Проте шалена реклама та рецензії фільму «Ангели і демони» та непоганий попередній фільм «Код Да Винчи» таки змусили мене витратити дві години на перегляд фільму.

Перше браво, - у фільмі таки зайшли застосування гігантській і супердорогій «фіговині» - андронному коллайдеру. Який не так давно був у всіх на слуху. Продукт, який синтезують вчені в цій машинерії – антиматерія, яка може викликати або вибух чорної діри, або появу наднової зірки. Не важко здогадатися, що колбу з цією речовиною викрали, щоб влаштувати великий вибух в Ватикані.  

Вибух і справді вийшов красивий, от тільки вибухова хвиля скась занадто слабка. За логікою слів персонажів сила вибуха довіює кільком ядерним бомбам. Так от навіть на висоті кілька сот метрів така «єдрьона» бомба мала рознести пів-Риму. Але хай. До слова спецефекти у фільми на високому рівні добротного бойовика. І головний злодій-махінатор в кінці фільму горить красиво :).  

  Фільм описує фактично події одного дня, тому деякий сумбур в кадрі все таки є, хоча драйвовість перебігу подій хороша. От тільки образ професора Ленгдона як і його ККД в порівняні з першим фільмом суттєво шкутильгає. Він сновигає містом проте не встигає в трьох випадках з 4. Так дії він виконує мало. Так приїжджий з Америки турист, який в Римі вирішив в квест пограти. Натомість самий крутий і коварний «тіп церковной натужності» - карамерій. А головний герой по ходу – Роберт Ленгдон.  

І ще, переглянувши фільм, поволі ще більше відучуваєш гордість за православну церкву. Що не говори, а таких склетів наші батюшки замайже тисячолітню історію не назбирали :). 

В цілому фільм «рекомендовано до перегляду». Якщо не зацікавитесь художньо-сюжетними перипетіями, то пізнавальна ознайомитись з історію Ватикану та красою Риму зможете.