От здається мені що прихожу партзаседаній ВПР і одразу дивуюсь. Звідки ж то сюди скільки журналісті набігло. Ба, ні не журналісти. Бачу, на задньому плані циганський табір. Самопровозглашонні десіденти і національні "ратовніки средних мастей". І головне сидять так рядочком, як горобці на бантині. Ото ж ви ходить главний керівник і старт. 

Не в образу сказано, але як оратор,  наш спічспічмейкер і його попередник в різних вагових категоріях. При тому що обоє знають про що розкажуть і добре орієнтуються в темі. Тільки думку попередника можна зрозуміти одразу, то наш формує свою свої ідіоматичні конструкції дуже заплутано. Тому щоб отримати точну відповідь доводиться перепитувати. І права зовсім не в "фіфекте фечі" а в практиці ораторства. 

Мимоволі загадує епізод з фільму Гая Річчі "Большой куш": "Цигане корда торгуються – говорять очень не розборчиво. По етому с ними трудно торговаться". 

І все б не біда, якби не такі ж незрозумілі запитання по три хвилини не ставили політичні зірки нижчого рангу.  І вставали при цьому по черзі, як клавіші в піаніно. Прямо як табір циганський питають багато, а що хочуть поди зрозумій. Чи то ручку позолотити чи погадати…  А ще й кожну репліку політиків майже в повний голос коментує одна з досвідчених  рівненських акул пера,  власкор всеукраїнського видання (ім'я називати не буду, бо предать мене анафемі). Так, всім не подобається що табір тарахтів, але ж сидим мовчим.  А те "бу-бу-бу" з кожним запитання все голоснішало. Поки його не обрубав один присутніх фразою "Та замовчіть, вже, не з вами прес-конференція". Так сам чиновник шикнув на "бубубу": "Та тихо!.."

Під за вісу "бубубу" ізрекла: "Давайте проводить прес-конференції окремо, одну для політиків, другу для журналістів". А ми мовчки подумали" І е одну конференцію для бубу щоб вона могла вдосталь на бубубукатись!". Або ще краще запише своє "бубубу" на касету і подарує  чиновнику.