Як говорив один з персонажів мого улюбленого фільму "Святі з Бундока": "Є дюди слова і люди діла. Люди діла змінюю світ тут і зараз. І плювати вони хотіли на то, що думають всякі невдахи". Приємно, що на старті проекту зібрались справжні бійці. Не мені судити чи талановиті, але на 100 відсотків амбіційні журналісти, актори та інші ?. Найголовніше ті, які не зададуться на 1 етапі коли когось одразу назвали кращим, а інших не помітили. Адже на першій репетиції людей було з три десятки. Зрештою залишилось заледве на два склади. Чесно, не вірив, що їх таки біде два. Навіть побився об заклад з прес-службою ОДА. Треба не забуть їм тістечка занести. Просто не сподівався, що всі зможуть дожити морально, не пересвариться і не по конфліктувати через амбіції. А ні! В театрі я в бою. В виснажливих репетиціїх забуваються образи, глушаться амбіції. А всі інші гострі кути шліфуються дружніми походами на пиво. Навіть ближче до півночі.

Зрозуміли журналістька трупа мала своїх фаворитів, посперечатись з акторським досвідом Штурхецького, зовнішнім і внутрішнім попаданням в образ Андрія Матвієва – собі дорожче. Директор театру Володимир Петрів - як і воду дивився.

Проте справжними героями проекту вважають таки Сергія Табакова та Василя Бурченю. Вони показали найбільший ріст. Можливо тому, що на початку набагато людей вірили що вони зіграють добре. Хлопці, ви - молодці. І через те єдині отримали театральні хресні імена.

"Гамлет" Сергій Табаков відчув роль Антона не одразу. Тому перші репетиції складалось враження, що в українських реаліях п’єси справжній дацький принц вирішує питання життя і смерті. Проте потім завдяки наставниками він Антонів образ упіймав за хвоста. І додав до нього свої оригінальні фішки. Браво.

Найбільший зліт продемонстрував саме виконавиць мірошника Кукси – Василь Бурченя. Сценічного досвіду у нього було найменше, а роль — найбільша. І найбільшим його батого стали слова. Їх запам’ятовування Василеві далось найважче. Що тільки не робили. Не один раз ми з ним лаялись, я хуліганив і виривав слова просто з рук, пили 100 грам для покращення пам'яті. І за 5 днів до прем’єри таки сталось диво – Кукса вивчив слова. З того часу справа пішла. І першу виставу зіграв, і для нього це гідний подвиг, аналогічно політу в космос. А перед другою вже сяяв впевненістю – за що тримав прізвисько "Народний артист".

А решта журналістів – в тому числі золота середина - на всю голову ентузіасти. У мене та у багатьох на початку закралась думка "Ну, куди ці дибіли пруться…" То вже перед прем'єрою зрозумів – не дибіли, а придурки. В доброму значенні. Ті, хто не бояться експериментувати і виставити себе на суд публіки. А таке прізвисько по театральному треба ще заробить. Принаймні і Петрів так сказав.

Відіграли свою роль гарно. І тепер по Станіславському – треба йти на заслужену акторську пенсію в зеніті слави . 

Юрй ДЮГ