Фетишизм - релігійне поклоніння матеріальним предметам - фетишам, яким приписують надприродні властивості. Фетиш міг мати різну форму - від каменя до ідола. Фетишу могли дякувати, наприклад, годувати чи карати його, наприклад, бити. ( З Вікіпедії).

Не ображайтесь, любі читачі, але центр мислення у більшості українців  змістився десь ближче до дупи та рівня пітекантропа. Як у звичайних українців, так і у політиків.  Ми здатні лише бігати невеликими стадами, тримати в руках палку-копалку і битися за їжу і жінок. І вожаки у таких людей кам’яного віку – відповідні, схожі на вожаків стада горил. Хто голосніше всіх кричить, хто всіх сильніший, хто більше нахапав, хто палицею дужче б'є. Так, саме палицею чи міліцейським кийком, бо більше технологічної зброї у пітекантропів бути не може. Там думати треба.

Що маємо? Знахабнілу сильну владу, яка грає м’язами, гарчить, скаче на чотирьох лапах біля завойованого багатства, пускає слину… нещасну й покусану опозицію, яка плазує навколо і скавчить. І натовп голодних  мавп, які не знають кому "угукати" на підтримку.

У чому фетишизм? У країні ріжуть соціальні виплати, нема грошей ні на що. А ми що? Ми воюємо за паркан. Він для нас - символ боротьби. Сьогодні опозиція сильна – вона зламала паркан. Молодці – показали. Влада  його вернула назад — теж силу показала. І всі задоволені, ніхто не думає, чому це відбувається  і що робити. Всі хочуть печеру потепліше, їжі побільше. Але їх мало і на всіх не вистачає. Інші воюють за трибуни, щоб промуркати щось голосніше. Ще одні вважають, що три порожніх намети – символ боротьби за свободу політв’язнів.  А ще, що коса за ґратами – це символ майбутньої революції. Треті, що облаштоване Межигір’я чи майдан Просвіти  - символ забезпеченої і стабільної, "своєї" європейської України.

А тим часом за ареною кориди, чи то собачих боїв, чи за пісочницею спостерігають інші сильніші країни та їх розсудливіші мешканці. Так само як спостерігають за розбірками в Конго, Сомалі та інших недорозвинутих країнах. "Велкам ту клаб", Україно!

В них теж фетишизм, тільки поклоняються вони не паркану. І не паркан в них на прапорі. Там автомат Калашникова. І від теперішньої влади залежить, чи не примірятимуть бува до синьо-жовтого стяга українці силует знаменитого автомата. Років там через декілька…

Думайте, панове! А то ми до такого рівня демократії крокуємо!