Дива у рівненькій владі не закінчується ніколи. Черговим предметом гордості діяльності наших посадовців стали транспорті витрати керівництва Рівненської ОДА. Виявляються у 2011 році на поїздки по області губернатор із заступниками не витратили ні копійки. Таке досягнення замовчувати не можна тому читаємо далі.
Під час підготовки блогів про закупівлю телевізорів для системи зв’язку відеоконференція почув наступну тезу - "Така система допоможе зекономити транспорті витрати на поїздки по області керівників". Система коштує 340 тисяч гривень. А скільки ж витрачають на поїздки керівники різних рівнів. Щоб на хлопський розум зрозуміти в чому полягає економія.
У нашому місті відбувається не ремонт доріг, а направлені диверсії Самі судіть, що треба робити з тими хто так робити дороги? Що робити з тими, які спокійно за тим спостерігають? А щоб зробили з цією братією німці?
Ці фото я особисто зробив на вулиці Соборній в районі Пивзаводу. Його комунальники гарненько клали взимку, місяці два тому. Ще зима не закінчилась, а він уже руйнується. Уже!!!
У Рівному виростає структура не згірш славнозвісної "ДУСі". Питання діяльності КП "Управління майновим комплексом" обласної ради ми лише трішки зачепили під час написання блогу про системи відеозв’язку в приміщенні Рівненської облдержадміністрації. Дивує схема роботи підприємства та відповіді на інформаційні запити. Про це нижче.
Небажанням влади врегулювати видобуток бурштину на Рівненщині та в країні — віддзеркалення пріоритетів роботи державної машини. Де на першому місці аж ніяк не екологія, розвиток галузі чи доля місцевого населення. Тут важливі стратегічні інтереси олігархів та великих бізнес структур. Але вони зайняті "приватизацією" заводів та комбінатів. Тому до закону про бурштин "під себе" ще руки не дійшли….
"Рівненщина – бурштиновий край" – гарна мрія чи стратегічний інтерес у головах Миколи Шершуна, Віктора Матчука, Василя Берташа… Ще віднедавна одного з натхненних популяризаторів бурштинової теми – Олексія Губанова. Коментувати в нашому "невеличкому селі та області" мотиви активності вищеперерахованих не варто. Їх багато. Поки що ця ідея засіла лише у їх головах та ще декількох причепних до цього бізнесу людей. Там "унизу" в північних районах бурштиновим брендом не переймаю
... Читати далі »
Щойно повернувся з перегляду вистави "Ненормальна" у рівненському драмтеатрі. Непересічна вистава. Не варто описувати перипетії. Проте враження справила. Швидше навіть примусила задуматись про своє. Минуле чи майбутнє... Байдуже.
Чи є у кохання межа? Як виміряти рівень закоханості, коли коли емоції цівками поту стікають з гарячого лоба, пристрасть жагучими поцілунками впивається у вуста, жага тісними обіймами пестить тіло. А думки... Думки, мов торнадо здіймаються до самих хмар. Тоді коли треба йти, а хочеться залитись, коли не можна хотіти, а хотіти хочеться. Коли ти перестаєш бути собою - перетворюєшся в клубок оголених нервів, емоцій, переживань та заборон.
Коли ти розумієш щоб буде смертельно боляче. Ріжеш скальпелем власних бажань серце. Своє серце. Ти сам, з власної волі розмальовуєш його шрам
... Читати далі »
Сьогодні кожен сам за себе. Кожен герой в інтернеті, в коментарях. А завтра? У кого буде відвага, навички, досвід захистити рідних та друзів у житті… Тоді коли настане час виявити себе на ділі.
Ось невдовзі ефемерне свято – День захисника вітчизни. 23 лютого і справді свято – тільки для військовослужбовців Червоної армії. А зараз у нас 21 рік як ні червоної армії нема, ні союзу, а далі й захисників може не виявитись. Чи варто відзначати це свято? Справа кожного.
Я думаю не час для святкувань. Всі давно втратили грунт під ногами від безпечного життя. Де поділись популярні секції туризму, стрільби, парашутизму, бойових мистецтв? Скільки юнаків зараз мають замету бути спортивним і здоровим воїном? Хто дбає за
... Читати далі »
Не знаю, хто з чого почав відзначати День Захисника вітчизни, я ж вирішив зробити все по-своєму. Ще 8:30 пішов на станцію переливання крові. Здати кров. Таку традицію з друзями практикуємо вже другий рік. От і все святкування на сьогодні.
Власне, здаю кров уже раз 6 чи 7. Точно не рахував. Після другого разу не страшно. Все так само просто, як поснідати зранку. Які в мене на то причини?
Сьогодні зранку настрій підняли працівники мера Рівного Володимира Хомка. На ранок вони зрозуміли, що для ухвалення рішення міськвиконкому про подорожчання проїзду в тролейбусах не вистачило голосів. Цікаво, що напередодні всі присутні були переконані, що рішення пройшло. Питання, хто правий: рахівники заднім числом чи добрий десяток пар очей та вух?
Сьогодні зранку настрій підняли працівники мера Рівного Володимира Хомка. На ранок вони зрозуміли, що для ухвалення рішення міськвиконкому про подорожчання проїзду в тролейбусах не вистачило голосів. Цікаво, що напередодні всі присутні були переконані, що рішення пройшло. Питання, хто правий: рахівники заднім числом чи добрий десяток пар очей та вух?
Коли на останньому засіданні Рівнеради депутати створили аморфне утворення - фракцію "Рівне", у мене прокинулось відчуття дежавю. Якщо зважити всі обставини та перебіг подій… Щось схоже ми вже бачили в 2004 році.
Одразу перепрошую за неточності у фактах, але не цьому сіль. Давайте пригадаємо хронологічно події, які відбувались в Рівненській міській ради з 2004 року.
Саме тоді у раді існувала промерська фракція "Наше місто". Нагадаю, тоді вибори до місцевих рад відбудувались виключно за мажоритарним принципом. Тому не один рік лояльних до Віктора Чайки депутатів об’єднувала сама фракція "Наше місто". Секретарем ради тоді був Андрій Грещук. А мером - авторитарний і харизматичний Чайка.
Мене не залишив байдужим блог Сергія Терентьєва. Але байдужість і бездіяльність — не менший гріх, ніж вбивство. Звичайно, жертовність і прощення має бути. Але після встановлення справедливості, покарання, та покаяння. Кожному має воздатись по заслугах. Тут і зараз.
Не буду брехати, ніколи не був надто віруючою людиною. Принаймні в розумінні церкви. Не надто слідкую за дотриманням усіх канонів. І не так важливо чому. Можливо, тому що для спілкування з Всевишнім мені не потрібні посередники. Якщо він, звісно, мене чує :). Це я так узагальнюю. Чесно кажучи, мене не залишив байдужим блог Сергія Терентьєва. Особливо висновки. Можливо, я не зовсім правильно розумію вислів "Ударили по лівій щоці — підстав праву". Такі дії мають мати місце, тільки вони
... Читати далі »
Тему сьогоднішнього блогу навіяв окремою публікацією найулюбленіших журналів "Ринг". Адже днями виповнився 41 рік з дня бою двох непереможних чемпіонів Джо Фрейзера і Мохамеда Алі. Двох найгідніших бійців свого часу.
Власне більше уваги видання пресвятило семе Фрейзеру, який кілька місяців тому пішов з життя. Його ім'я на перший погляд вам мало що скаже. Тому візьму на себе сміливість трішки розповісти свою точку зору. А всі біографічні дані ви зможете дізнатись на Вікіпедії. Важливо інше. Ще з молоду Джо не виділявся великим боксерським талантом, але спромігся досягти популярності і стати одним з кращих нокаутерів. Як? Завдяки важким і виснажливим тренуванням, підг
... Читати далі »
Перші дні весни примусили згадати міста в яких довелось побувати. Кожне місто мені чимось запам'яталось. Власне, чудовий привід обрати найкращі міста і спогади повязані з ними. Принаймні за версією Дюга.
Одразу попереджую мій погляд субєктивний, зангажований, підкуплений щирістю чи краєвидами тих міст. Словом, не подобається - не читайте зовсім.
Не думайте, що я вирішив зробитися східним мудрецем. Просто вік змушує задуматись. А все про те ж… Як здійснити мрії і таке інше… Результат — не оригінальний. Ставити нереальні цілі, вірити в їх досяжність, і дуже багато і тяжко працювати.
Давно не писав нічого в блоги. Чесно кажучи, просто не було вільної хвилинки. Каюсь. Зрештою, краще вже ніяк, ніж абияк. Нещодавно осилив декілька книжок прінтових, електронних та аудіо. Повболівав за натхненником своїх ідей — боксом. Знаєте, дотримуюсь принципу — не створюй собі кумирів. Просто є люди, на яких варто рівнятись. Щоб далеко не бігати — скажу про боксерів. Зокрема для мене це в першу чергу Бернард Хопкінс, Манні Паквиао та Віталій Кличко. Не буду розжовувати хто це — гугл вам у поміч. Усе без фанатизму. Це з сучасників. Славних предків згадувати не будемо — довго. Але хто не хоче бути незалежно від віку, соціального чи душевного ста
... Читати далі »
Нещодавно переглянув серіал "Геймери", який зняли в продовження популярного фільму "На Игре". Власне, і фільм, і серіал змусили задуматися. Про якість російського кіно... Про виховання теперішніх дітей…
Хто бачив "На Игре", той зрозуміє - як гарну ідею можна зіпсувати поганим сценарієм та режисурою. Перша частина вразила, друга - розчарувала. Не далеко втік і восьмисерійний серіал "Геймери" знятий постфактум. Не буду описувати, це й шедевр. Можливо школярам сподобається. Гарними в фільмі видались тільки перестрілки. Хоча і там намальована на комп'ютері кров псувала всю картину.
Дуже не люблю свята, скальковані з інших країн, і тим самим позбавлені змісту. Одним із них є нещодавній Хеловін. Не збивався його святкувати, аж тут запропонували провести тематичну вечірку. Написав для неї невелику сценку, яку сам потім зіграв. Тут пояснюю українське походження цього свята. Кому цікаво - читаємо.
Попереджу одразу - вмикаємо образне мислення і уяву. Відео, на жаль, не збереглося.
На сходах у задумливій позі поруч із чаркою сидить "Потомствений віщун і вурдалак" Лесь Якович Починок. Біля нього бутиль горілки, у руці підсвічник. У задумливій дрімоті він починає співати тужливу пісню:
Ми чекаємо смерті. Ще років з 20 чекатимемо, вже відбродили 20. А зараз бродимо пусткою і шукаємо обітоване. Бо не всі ще українці-раби померли. Раби свідомості, а не тільки тіла.
Як добре було жити в Союзі… Мер завжди правий бо він мер… Нам потрібний сильний президент... Вірю йому, бо він нам допомагає… А депутат дорогу побудував за бюджеті гроші… Я згоден… Мені байдуже… Хай мене тільки не чіпають… От тоді був порядок, не те що зараз…
Низький рівень смаків, культ речей у нас не тільки в культурі та побуті. Українська політика вже давно використовує волюнтаристський фетишизм як інструмент для піару. Тільки паркани, трибуни, намети, Межигір’я, "корочки" як червона шматина перед биком. Магнетизує погляд і розум, але ніхто не бачить, що гарцює на кориді. Тільки розвиток ситуації матиме трагічний відтінок. Чи готові?
Фетишизм - релігійне поклоніння матеріальним предметам - фетишам, яким приписують надприродні властивості. Фетиш міг мати різну форму - від каменя до ідола. Фетишу могли дякувати, наприклад, годувати чи карати його, наприклад, бити. ( З Вікіпедії).
Не ображайтесь, любі читачі, але центр мислення у більшості україн
... Читати далі »
Чого, ми українці так живемо? Тисячі причин… Та я думаю - все просто. Ми народ у якого немає гордості. Так, саме гордості. Почуття, яке змушує відповідати на образи і обман, змушує поважати себе і своїх предків, змушує вимагати до себе кращого, достойного ставлення. І так же ставитись до співвітчизників, бо в них теж є гордість.
Багато в піснях і книжках оспівано про те, що ми, українці, квітуча, чудова і багатостраждальна нація. У якої для щастя є всі якості, та самого щастя і добробуту немає. У всіх - є, у нас - катма. Чому американці, добились незалежності і працюють на себе? Чому це вийшло в народів Європи? Чому поляка не соромно за себе і свою країну? Чому японці, живучи на вулканах, одна з найвеличніших націй? Чому революція вийшла в грузині і провалилась у нас? Чим вони кращі? Чого не вистачає нам?...
Місяць тому аналізував потуги і сили основних опозиційних лідерів. На предмет харизми, вміння відчувати ситуацію та провадити ефективну політику. Як змінилась ситуація зараз - читаємо у наступному пості. І пам’ятаємо, це всього лишень моя думка.
На жаль, опозиція в Рівному перебуває в тому ж стані, що й загалом у державі. Більшість старих і перевірених батальйонів розсіяні і деморалізовані. Особливої активності в них не було і годі чекати. Найскладніше те, що вони не зачаїлись і збирають сили, а просто розгублені і не знають, що робити.
Ми живемо в найпрекраснішій країні, а всі інші країни нам заздрять. Саме тому у нас асфальт кладуть зимою, а сніг прибирають влітку. Пробачте, але це не ідіотизм. Це державна політика.
Дивна річ, навесні шляховики не хочуть робити ямковий ремонт роздовбаних доріг аж до середини квітня. Кажуть, нема сенсу, поки температура на дворі не досягне +14. А потім грошей на всі вулиці може не вистачити. Тож змушені водії довбати підвіску своїх авто на вибоїнах аж до літа. А кого це хвилює?
Дороги в нас починають робити вже аж під кінець осені. Особливо останніми роками. Або перед приїздом Гаранта. Пам'ятається, як останнього разу асфальт мало не мішками в ями засипали. А торік, наприклад, на вулиці Олени Теліги асф
... Читати далі »
Цьогоріч таки наважився долучитись до чудової традиції на Водохреще. Разом з колегами та знайомими вирішили пірнути в ополонку.
Хоч робив це перший раз, особливого страху не було. Певне, тому що люблю робити щось нове. Адреналін – гарний наркотик. Тому вирішили пірнати на Басовому Куті. Чесно, влітку не ризикнув би там купатися. Але зима і хрещенська віра – мікробам смерть.
Приємно, що зустрів озері багато людей. Серед них чимало мої знайомих. Зрадів, адже не перевелись ще справжні здорові козаки й козачки!
Робота наших комунальників з прибирання снігу викликає обурення, а деякі заяви посадовців - сміх. У підсумку зробив карикатурний мультфільм "Сніг проти влади"...
Сюжет навійний народним гнівом та поганим прибиранням вулиць комунальними службами в зимовий період. У ролі персонажа мультфільма відчував себе кожен.
Рівненські комунальники катастрофічно не справляються з прибиранням снігу. Не хочуть, не можуть, чи не вміють… Не мені судити. Їхню роботу має оцінювати головний комунальник — міський голова. Тим часом хочу нагадати комунальникам як треба прибирати сніг.
Шкода, що у Рівному "підсліпуваті" рівняни за тиждень так і не побачили на вулицях снігоприбиральної техніки. Та і сніг сам танути на забажав, навіть ще більше нападало. Але чекати активність комунальників – марна справа. Мер натомість пропонує всім незадоволеним очолити шляхові служби. Чекати кадрового рішення довго, тому беру снігоприбиральну техніку в свої руки.
Стукайте і вас відкопають. В історії з встановленням телевізорів в кабінеті губернатора Рівненщини довелось переписуватись з чиновниками два місяці. А ми лише хотіли дізнатися де і за скільки їх придбали...
Виявляється, обласна влада дуже відповідально дбає про міжнародний імідж України. Ці хлопці ніколи не видадуть державну таємницю фашистам, бурнашам та іншим ворогам держави. Навіть документально це фіксують. Тільки зараз ми запитали не про танки, партизан чи летовище, а про вартість одного телевізора в кабінеті губернатора…
к я вже писав, приводом для мої публікацій стала поява 4 нових телевізорів в кабінеті №601 у приміщенні обласної адміністрації та ради за адресою майдан Просвіти, 1. У підсумку відправив три інформаційні запити: обласній адміністрації, раді та КП "Управління майновим комплексом". Там поцікавився — скільки коштів на їх придбання було витрачено.
Невдовзі вище керівництво Рівненської області зможе спілкуватися з підлеглими через новітній відеозв`язок. На встановлення в кабінетах посадовців системи зв’язку "відеоконференція" обласна рада витратила 340 тисяч гривень з бюджету.
У нарад чому кабінет № 601 голови Рівненської ОДА чергове покращення інтер'єру. Тут встановили одразу 4 великих плазмових телевізори. Призначення їх наразі не відоме.
Покращення життя: "Плазми" для губернатора
У нарад чому кабінет № 601 голови Рівненської ОДА чергове покращення інтер'єру. Тут встановили одразу 4 великих плазмових телевізори. Призначення їх наразі не відоме.
