Попереджу одразу - вмикаємо образне мислення і уяву. Відео, на жаль, не збереглося.

На сходах у задумливій позі поруч із чаркою сидить "Потомствений віщун  і вурдалак" Лесь Якович Починок. Біля нього бутиль горілки, у руці підсвічник.  У задумливій дрімоті він починає співати тужливу пісню:

- Ой у лузі, лузіііііі, червона… (кашляє і плямкає, запалює підсвічника) Каааалиина"….

Раптово завмирає, божевільно витрачається на упирів, перевертнів, котиків, білочок та іншої хеловінської нечисті.

- А-а-!!! Згинь нечиста сила!!!! Трава довга коса - відпусти, - кидається до одного з гостей у залі. - Цур-цур!

Хреститься і озирається. Бачить симпатичну панянку випростується і залицяється:

- О, мадам, ви така чарівна. Ви були в Парижі?... А я був. Бачив.  А ви то все мені така файна, як моя Пріська… Ох вона бувало в сімдесят то як заскаче - отако, отако вміла.

Пробує танцювати, заточується, падає на сходи. Дотягується до склянки, п’є залпом. Смачно витирається рукавом.

- Єх, були тоді дівки на нашому селі, не то шо січас. Бувало як вийдеш, а вони відьми баньками так і зиркають. Тіко вспівай вроки знімать. А що? Время таке було. Та  і потом яка ж то дівка і щоб не відьма? То відьми вони ж усі гарні, розумні, звабливі, закрадуться козаку в серце, у штанях погуляють… Ох жили, ох жили. Теперки так нема. А що ви ізволите спросить сталось? Була колись ще за Северина Розливайка одна катавасія.

Заїхав у наше село один пан "зальотний". Кажуть, що з самої Гіспанії. Хуліо Казанков звали… Ніби так…. А дідько його знає, дід мені такі брехні розказував. І занадився він до наших дівок  … Ну як хто? Та не дід, а Хуліо. І вони його вподобали… Багато тоді кричали  - "то моя друга половинка" (поправляє факел"). І з чого б то. Танцюрист він був хріновий…. Але то якраз тим бабам тра…

Кожна хотіла навчить "танцювати". Словом не було такої хати, щоб яка дівка з ним …. "танцювать" не пробувала.

А тим часом козаки з походу вернулись, а дівки всі натанцьовані (показує живіт). Стрепенулись козаченьки, взяли милих ніжно….. за грудки і давай допитуватися: " Хто?!!!" А баби у відповідь: "Хуліо він". Ну, значать, зловили його хлопці за… (показує) за комір.. Помогли. Зробили з нього гарного танцюриста… Закопали його, бідачку, у садочку під грушею. Отака от історія…. Земля йому пухом.

Випиває чарку. Засинає..

- Діду! - голос з-за сцени.

Дід прокидається.

- А, що казав? Та підступні баби не вгомонились і викрали серце того Хуліо. І робили над ним неподстебства нечись всяку в поміч брали. І свято так на його часть назвали- "Хуліо він". Не стерпіли козаки такої образи. Баб розігнали, а  нечисть не змогли. От і назначили над  нею старшого характерника. Щоб стеріг і коли треба в сідниці їм гвіздки заколочував. Так ото перший сторож був мій прапрапрадід. А коварні баби і досі то свято визначають, підкупили вони нас, сторожів, приворожили. Їй бо, сказано - відьми. Тіко назву в цілях конспірації змінили. На Ху.. хху. Хеловін" .І навіть свято з нечистю справляють, ритуали там різні. Та і я бувало грішу.