Власне більше уваги видання пресвятило семе  Фрейзеру, який кілька місяців тому пішов з життя. Його ім'я на перший погляд вам мало що скаже. Тому візьму на себе сміливість трішки розповісти свою точку зору.  А всі біографічні дані ви зможете дізнатись на Вікіпедії. Важливо інше. Ще з молоду Джо не виділявся великим боксерським талантом, але спромігся досягти популярності і стати одним з кращих нокаутерів. Як? Завдяки важким і виснажливим тренуванням, підготовці та залізній волі до перемоги. Чого гріха таїти він навіть останні кілька років кар’єри дурив лікарів. Мав проблеми з зором – катаракту. Але свідомо обманював і ризикував осліпнути.. Навіщо? Бо знав чого хоче, і навіть якби випала можливість зробити по іншому вчинив би так саме. Саме за дяки ці волі він став одним з кращих у трійці чемпіонів Фрезер-Форман-Алі.

Він у першому бою в березні 71 року  довів – воля помножена на працю поб'є навіть дуже талановитих людей. Навіть найкращих – таких як Алі, ім'я якого знає весь світ.  

А ще Джо не любив нещирості і не грав на публіку. Власне спокійних усміхненим своїм в доску хлопцем він залишився і до самої смерті.

  Словом, таких людей треба згадувати таких поважати. Тим пече в час річниці з дня одного з наймаштабніших двобоїв 20 століття.