Ось невдовзі ефемерне свято – День захисника вітчизни. 23 лютого і справді свято – тільки для військовослужбовців Червоної армії.  А зараз у нас 21 рік як ні червоної армії нема, ні союзу, а далі й захисників може не виявитись. Чи варто відзначати це свято? Справа кожного.

Я думаю не час для святкувань. Всі давно втратили грунт під ногами від безпечного життя. Де поділись популярні секції туризму, стрільби, парашутизму, бойових мистецтв? Скільки юнаків зараз мають замету бути спортивним і здоровим воїном? Хто дбає за перспективу підготовки захисників???

Кожен сам за себе… Хочеш йди в спортивну секцію чи інші громадські організації, жертвуй вільним часом, відмовляйся від "потусіть" і "побухать". Бо коли прийде ворог, будь то іноземець, солдат, армії, бандит… Він буде змагатись з тобою в тому хто більше вип'є, викурить і краще затанцює. А потім гостинно попросить в тебе нічліг і грошей позичити. Та навіть зовнішніх ворогів не треба, з нашою ситуацією в державі.

Сам був свідком коли команда професійних ентузіастів-пейболістів "розстрілювала" кадрових військових розвідників. Це так до слова. Проте, що одна людина на в поді не воїн.

Кожен сам обирає до чого йому готуватись. А мудрість каже: "Хочеш миру – готуйся до війни".

Я не буду робити великого захисника чи крутого хлопця. Це не так.  Але у вільний час намагаюсь якомога частіше займатися спортом, по можливості брати участь змаганнях пейнболу та страйкболу, Лазертагу (одного разу на змаганнях навіть ногу зламав :) ). Ну і звичайно не гребую можливістю постріляти в тирі. Або й з реальної бойової зброї на полігоні. Так не раз тримав  у руках ПМ, "Форт", "Стечкін", АК-47, АКМ, СВД.

До речі дякую рівненським військовим за можливість до Дня захисника вітчизни оновити навички стрільби.

Як підсумок. Принаймні мені не буде соромно за те, що витратив час на "срач в коментарях в інтернеті", а провів час цікаво і корисно. Хто зна  що буде далі. Живемо є в часи перемін…