Ці фото я особисто зробив на вулиці Соборній в районі Пивзаводу. Його комунальники  гарненько клали взимку, місяці два тому. Ще зима не закінчилась, а він уже руйнується. Уже!!!

Скажете, що це лише другий шар і третій буде міцніший… Такими темпами поки прийде черга класти третій, то другий зруйнується. Адже за нормами навіть ямковий ремонт може починати приблизно в квітні! А це ще два місяці. І це за умови якщо будуть гроші?

Я не буду аналізувати, що і по чім сталось. А ще не буду говорити, яким макаром асфальт кладуть прямо в сніг? Бо мер і губернатор не тільки спокійно за цим спостерігають, а й безсоромно роблять вигляд повної безпорадності. Ну просто не мер, а так дядько якийсь сторонній. Прийшов в кріселко зручне посидіти.  Якщо що – нічому не винний. Янгол з крильцями. Який примовляє: "Ну, гроші пришли, треба закопати, бо більше з Києва не дадуть… як не закопаємо."

А чиї то гроші? Не наші з вами гроші, наші податки! Не встигаєте використати на дороги —  використайте на щось інше. У нашому бюджеті так дірок – "латай не перелатаєш". Проте хто цим переймається? Це з нашої мовчазної згоди "наймані робітники та керівники" проводять ці диверсії. Чи стерпіли б, коли у вас на подвір'ї приватного будинку робітники так халтурили? А хіба вулиця вже на іншій планеті? Чому тут терпіти?  Щоб зробили за такі дороги зі своїми керівниками німці? Звільнення, певно, здалось би найменшим покаранням. І таке будівництво шляхів стало б для будь-якого мера останнім. Останнім шляхом… з посади.

Чомусь коли бачу все це, то згадує слова солдата Кулі з фільму "ДМБ" про підшивання підкоміника до комірця: "Тому кто это придумал - нужно в голову гвозь забить…"