Каталог статей

Є на світі єдиний той край, 
Де сіяє на сонці розмай. 
Там сіяють чудово зірки, 
Відбиваючись в плесі ріки.

Ще криють сутінки усе
І лиш на сході 
Зоря світанок нам несе
В такій погоді.

У землю кинули зерно 
Ще восени. 
І враз з’являється воно 
Після зими.

Народився він у грудні
У містечку Тростянець. 
Тяжкі були його будні, 
Та тримався молодець. 

Винниченко – наш письменник, 
Патріот країни він. 
І двадцятий вік-буремник
Не зламав його зовсім.

Вечір лягає на полі. 
Сяють тихенько зірки. 
Зірки, як дрібки ті солі, - 
Кращу не можна знайти.

У музчин є своє свято, 
Що їм радості багато
Вносить в душу кожен раз 
Наче та машина ВАЗ.

Тінь примарна пропливає, 
Тільки в світлі десь мелькає, 
У провулку чоловік 
Вдягнений чудово йде
І пакуночки несе.

По шосе, що в центрі міста 
Їде дуже крутий мерс.

Шум і галас скрізь лунає, -
То базар, як бій триває.