Каталог статей

Сіяло сонце, сходив вечір…
Летіли хмарки іздалля, 
І лагідно дмухнувши в плечі, 
Десь поруч вітер пролітав. 

"Подільські вісті" люблю я, 
Читаю їх майже щодня. 

Дивлюсь на синє небо — 
Хмарки там пропливають. 
Пливуть вони й не знають 
Навіщо там літають.

Трохи ночі не діспавши, 
До вікна я підійшов. 
І осіннього болота 
Там ніде я не знайшов. 

То не сниться мені, 
Перший сніг не в вісні, 
А насправду кружляє навколо!

Тече в долини вже вода, 
Весни невпевнена хода, 
Перемага ходу зимову. 

Життя пливе, пливе невпинно. 
Живеш, не віриш в чудеса. 
Аж раптом бачиш ти… твої очі…
І їх божественна краса. 

Незабаром новий рік, — 
Кращий буде ніж торік. 
Прийде він із морозцем, 
З розрумяниним лицем.

Я дуже люблю сало. 
Його завжди для мене мало.

Пам’ятаєш, друже мій, 
Як закінчили ми школу. 
Ми ж то думали колись, 
Що не вернемся додому.